Про Київ

...Повернувшись із мандрівки Східною Європою, славетний французький письменник Оноре де Бальзак занотував у своєму щоденнику : “Петербург – юне місто, Москва – древнє, але Київ – місто вічне. Це – північний Рим”. Неповторну чарівність нашого міста неодноразово відмічали гості з усього світу: люди мистецтва та науки, державні діячі різних країн та епох, звичайні туристи. Мало кого з них залишив байдужим Київ! Для кожного з них у Києва знаходилося щось особливе: одних вабили стародавні собори, вузенькі вулички та просторі майдани Старого Міста, інших – тиша безкінечних київських парків, а комусь прийшлося до вподоби невгамовне життя Хрещатика з його фешенебельними ресторанами та клубами.  Загалом, Київ – місто напрочуд “демократичне”. На відміну від більшості світових столиць, Київ не намагається нав’язати Вам певний порядок та ритм життя, Ви обираєте його завжди самі. Якщо Ви завітали до нашого міста відпочити та розважитись – стрімке та бурхливе життя Хрещатика чекає на Вас! Тут часто і вночі не вщухає музика. Стомилися від багатолюдних веселощів? Жодних проблем! Пройдіть кілька метрів у напрямку Старого Міста або Печерська та насолоджуйтесь майже провінційним спокоєм огорнутих у зелені алеї київських вулиць із затишними кав’ярнями та рестораціями.  Якщо ж Ви – шанувальник здорового способу життя, то до Ваших послуг кращі фітнес-клуби розташовані прямо тут у центрі Києва, зовсім поруч із орендованою квартирою, і звичайно ж кілометри доріжок Центрального парку, котрі наче створені для ранкової пробіжки!

Не пошкодують і ті, котрі оберуть поїздку до Києва у якості екскурсійного маршруту. Нам є що показати нашим гостям! Адже Київ – це місто, історія котрого починається більш як півтори тисячі років тому та овіяна безліччю таємниць, загадок та легенд, кожна з яких залишила відбиток на подобі нашого міста.

Якщо Ви волієте зануритись у неповторну атмосферу Київської старовини та відчути Дух древнього міста, ми будемо раді запропонувати Вам цікаву індивідуальну екскурсію, під час якої наш гід ознайомить Вас із найбільш визначними пам’ятками та історичними подіями з часів заснування Києва до сьогодення.

Історія і сьогодення

Київ – столиця України і одне з найдавніших міст Європи. Згідно поширеної легенди, заснування Києва пов’язане із побудовою фортеці на мальовничих берегах Дніпра трьома братами – князями Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю.  Від імені старшого з братів – Кия – і походить назва міста. Традиційно датою заснування Києва вважається 482 рік, оскільки саме до цього часу відноситься будівництво перших фортифікаційних споруд. Фрагменти фортечних валів, ровесників Києва, збереглися до сьогодні – у парку Старокиївська Гірка Ви побачите довгасті, вкриті травою горби не більше за один метр заввишки – це і є залишки колись могутнього земляного валу, що височів навколо “Граду Кия” – невеличкої фортеці, яка поклала початок місту.

У період раннього Середньовіччя Київ набуває статусу столиці великої східноєвропейської держави Київської Русі, що об’єднала землі східних слов’ян. Особливого значення Київ набув після прийняття та розповсюдження християнства у якості державної релігії князем Володимиром Великим у 988 році. Династія Великих Князів Київських встановила родинні зв’язки із монаршими родами Європи. Київські князівни стали принцесами та королевами Норвегії, Франції, Угорщини, Священної Римської Імперії, Візантії та інших країн. 

До цієї епохи відноситься спорудження чудових пам’ятників архітектури, які з часом стали візитними картками Києва: Золотих Воріт, Софйького та Михайлівського Золотоверхого Соборів, а також Свято-Успенського Собору Києво-Печерської Лаври.

У 1240 році Київ був захоплений і пограбований ордами монгольського хана Батия – сина Чингізхана. З тих пір Київ надовго втратив свій столичний статус, перебуваючи у складі спочатку Галицько-Волинського Князівства, а потім – Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої у якості регіонального центру.

На початку 17 сторіччя в Україні було встановлено автономний гетьманський уряд. Однак, Київ цього разу не повернув собі лаврів столиці, оскільки гетьмани, обираючи столицю, надавали перевагу невеличким, проте добре укріпленим містам-фортецям, з огляду на війни, що майже не вщухали, а також непрості взаємини із сюзеренами: Річчю Посполитою, а пізніше Московським Царством та Російською Імперією. Разом із тим Київ набуває в цей час слави столиці просвітництва та культури. Знаковою для цього періоду стала фундація Києво-Могилянської Академії (Колегіуму), одного з найстаріших університетів Східної Європи. Викладачами та випускниками Академії стало багато визначних осіб України, Росії, Польщі...

У міській архітектурі даного періоду панує стиль українського бароко, котрий являв собою синтез модного у ті часи західноєвропейського бароко і традиційної української архітектури. Старий корпус Києво-Могилянської Академії, дзвіниця Софійського Собору, церква Усіх Святих Києво-Печерської Лаври – найбільш характерні представники цього стилю. Українське бароко виявилося настільки популярним, що навіть пам’ятки архітектури Київської Русі були частково перебудовані і доповнені бароковими формами.

Після ліквідації Гетьманщини Київ стає центром Південно-Західного краю Російської Імперії. Саме цій епосі київське середмістя завдячує своєю нинішньою подобою: більшість споруд цього періоду збереглися дотепер, практично незмінною залишилася і мережа київських вулиць. 

Окрасою Києва стали витвори мистецтва визначного архітектора італійського походження Бартоломео Растрелі: Маріїнський палац та Андріївська церква, споруджені в середині 18 століття для російської імператорської сім’ї. Дещо пізніше було споруджено кращі київські театри та концертні зали, які діють і у наш час.  У 19 сторіччі величезного значення набула діяльність київських меценатів, грошима котрих не лише забудовувались цілі квартали міста, але також відкривалися музеї, галереї, виставки, які поповнювалися за рахунок їхніх приватних зібрань.

Забудова Києва в ті часи відзначалася різноманіттям архітектурних форм та стилів. Будинки зводилися як у поширених у Європі стилях класицизму та модерну, так і у дещо екзотичних: неовізантійському та неоготичному.  Визнаним королем неоготики став чудовий київський архітектор Станіслав Городецький, названий українським Гауді.  Його широковідомі витвори – будинок з химерами, караїмська кенасса, Миколаївська римо-католицька церква – стали черговою візитівкою Києва.

В цей самий період почалося і знаменне озеленення Києва: повсюдно облаштовувались парки, ботанічні сади, сквери, алеї... Активні роботи з озеленення міста продовжувалися понад 100 років, аж до середини 20  сторіччя. В результаті такої діяльності Київ на сьогодні є найзеленішою столицею Світу. У нашому місті важко знайти вулицю якою б не росли алеї дерев, а про нескінченні київські сади та парки годі й казати! Площа зелених насаджень у Києві перевищує площу забудови. Важко повірити у цей факт, проте в ньому можна легко пересвідчитися лише поглянувши на місто з висоти пташиного польоту.  Знаковими були слова президента Франції Шарля де Голя, які він промовив під час візиту до Києва після завершення 2 Світової Війни : “Я бачив чимало чудових парків у містах, проте місто у парку бачу вперше!”. Недарма одним із найвідоміших символів Києва стала каштанова гілка, котра на деякий час навіть потіснила патрона Києва Архістратига Михаїла з міського герба.

Цікаво, що головна вулиця Києва – Хрещатик з розташованими поряд Великою Васильківською та Басейною – порівняно нова, хоч і розташована безпосередньо поряд із історичним центром. До середини 19 сторіччя на її території пролягав величезний порослий лісом Хрещатий Яр, який розділяв два історичних райони Києва: Старе Місто та Печерськ.  Ця територія була такою неосвоєною, що деякі мешканці Києва приходили сюди на полювання. Проте у другій половині 19 сторіччя на місці яру швидко зводяться нові вулиці, а наприкінці сторіччя  район Хрещатику стає одним із найфешенебельніших.  Тут відкриваються кращі магазини міста, у тому числі і відомий Пасаж – закритий дотичний до Хрещатика провулок із мережею крамниць кав’ярень та ресторанів. На Хрещатик перенесли і адміністративні будівлі. Нажаль Хрещатик сильно постраждав під час Другої Світової війни, а після неї був суттєво перебудований у 40-х – 50-х роках.  Від попередньої забудови вціліли лише Пасаж та кілька будинків на початку та у кінці вулиці. Проте, нова забудова Хрещатика, незважаючи на невідповідність стилів, досить органічно влилася в образ сучасного Києва і сприймається як його невід’ємний елемент.

З 1991 року Київ – столиця незалежної України, її адміністративний, фінансовий, культурний центр. Тут розташоване і “урядове містечко”: будівлі Парламенту (Верховної Ради), Кабінету міністрів, та Секретаріату Президента.